Симфонія о третій ночі

​— Це треба зняти! Світ має бачити «Блакитну епоху» Мін Юнгі! — вигукнув Техьон, витягаючи свій останній iPhone. ​— Тільки не в прямому ефірі, благаю... — спробував вставити слово Юнгі, поправляючи рожеві окуляри-сердечка, але Хосок уже встановив колонку на стіл, створюючи ідеальне освітлення від ліхтарика. ​— Всім привіт! — Техьон натиснув кнопку запису. — Сьогодні в нашому меню: галактичний рамен, рок-зірка Шуга та хореографія «Зламаний черпак»! ​Намджун, відчувши відповідальність лідера, вирішив, що треба додати кадру динаміки. — Я буду тримати телефон, Техьоне, у тебе руки тремтять від сміху! — впевнено заявив він. ​— Джуні-хйон, обережно... — пропищав Чимін, але було пізно. ​Намджун взяв телефон своїми «золотими» руками. У цей момент Чонгук вирішив зробити фінальний акорд на каструлях, випадково зачепивши лікоть Намджуна. Телефон зробив ідеальне сальто в повітрі, описав дугу над головою Юнгі й... бульк! ​Він приземлився рівно в центр каструлі з синім соусом. ​Настала мертва тиша. Тільки з глибини каструлі почулося приглушене: «...chicken noodle soup with a soda on the side...» — колонка продовжувала грати, а телефон у соусі почав дивно блимати зеленим. ​— Він... він знімає нас зсередини рамену? — пошепки запитав Чимін, заглядаючи в каструлю. ​— Це інноваційний кут зйомки, — спробував виправдатися Намджун, червоніючи до вух. — Ми назвемо це «Погляд локшини на світ». ​Юнгі повільно підійшов до каструлі, взяв черпак і обережно, як сапер, дістав синій, сяючий смартфон. — Вітаю, Намджуне. Тепер у тебе не просто телефон, а 512 гігабайт гостро-солодкого контенту. ​— Хлопці! — раптом вигукнув Джин, дивлячись на екран свого планшета. — Відео встигло завантажитись у хмару до того, як телефон втопився! Воно вже в мережі! ​Через секунду у всіх одночасно задзвонили телефони. Менеджер Сейджин писав капслоком: «ЧОМУ ЮНГІ СИНІЙ І В РОЖЕВИХ ОКУЛЯРАХ?! ПРИПИНІТЬ ГУДІТИ, СУСІДИ ВИКЛИКАЛИ ПАТРУЛЬ!» ​— Ну що, — Юнгі зняв окуляри й подивився на свою команду хаосу. — Рамен ми не поїли, телефон втопили, нагоняй від менеджера отримали... Чимін-а, де там та мандаринка? Здається, це єдина нормальна річ за сьогодні. ​Всі семеро вмостилися на підлозі прямо серед розлитого молока й синіх плям. Джин дістав пачку печива, Хосок вимкнув музику, а Намджун винувато намагався протерти телефон серветкою. ​— Знаєте що, — сказав Чонгук, жуючи печиво. — А рамен насправді був смачний. Я злизав трохи з пальця Юнгі-хйона. ​— Чонгук! — хором вигукнули всі, і гуртожиток знову заповнився щирим, гучним сміхом, який був гучнішим за будь-який скандал із менеджером.