Симфонія о третій ночі

​Юнгі та Чимін щойно зайшли в квартиру, сподіваючись на тихий фінал вечора. Юнгі мріяв про горизонтальне положення, а Чимін — про те, як він доїсть ту саму мандаринку в спокої. Але щойно вони переступили поріг, у ніс вдарив запах чогось... дуже експериментального. ​На кухні, у рожевому фартуху, стояв Джин, який з ентузіазмом розмахував лопаткою, ніби це був меч екскалібур. Поруч, з очима повними захвату (і голоду), крутився Чонгук, тримаючи в руках величезну миску з чимось синім. ​— О, наші зірки повернулися! — вигукнув Джин, не відриваючись від пательні. — Вчасно. Я якраз готую страву «Натхнення опівночі». ​Юнгі зупинився в дверях, підозріло прищурившись. — Хьоне, чому воно світиться в темряві? — запитав він, вказуючи на каструлю. ​— Це харчовий барвник, Юнгі-я! Для візуальної естетики! — Джин гордо підкинув щось на сковорідці. — Чонгук сказав, що так воно виглядає як галактика. ​— Воно виглядає як паливо для ракети, — пробурмотів Юнгі, намагаючись боком прослизнути до своєї кімнати. ​Але шлях перегородив Чонгук. Наймолодший мембер виглядав занадто енергійним для четвертої ранку. — Хьоне, Чимін-і! Ви повинні це спробувати! Я допомагав змішувати соус. Там секретний інгредієнт! ​Чимін, який завжди був занадто добрим, щоб відмовити, обережно зазирнув у миску. — Секретний інгредієнт? Це що, розчинні протеїни? ​Чонгук застиг, а потім повільно розплився в усмішці: — І трохи бананового молока... для балансу смаків. ​Юнгі відчув, як у нього починає сіпатися око. — Бананове молоко в гострому рамені? Ви двоє — злочинці. Я викликаю поліцію смаку. ​— Не будь таким занудою, Шуга! — Джин підійшов до Юнгі з ложкою, наповненою синьою субстанцією. — Один ковток — і ти напишеш альбом за ніч. Або проведеш ніч в туалеті, що теж свого роду усамітнення для творчості. ​Чимін спробував врятувати ситуацію: — Може, ми просто замовимо піцу? Юнгі-хйон сьогодні дуже втомлений, він навіть мандаринку не доїв! ​— Що?! — Джин театрально вхопився за серце. — Юнгі не доїв фрукти? Чонгук, неси термометр! У нас надзвичайна ситуація! Наш «дідусь» втрачає апетит! ​Чонгук, замість термометра, схопив паличку для їжі й почав намагатися "нагодувати" Юнгі силоміць, імітуючи звук літачка: — А тепер летить літачок з галактичним раменом... Ву-у-у-у! ​Юнгі відступав до стіни, відбиваючись навушниками. — Я зараз напишу дисс на вас обох! Чимін, не стій просто так, допоможи мені! ​Але Чимін уже не міг допомогти. Він сидів на підлозі й сміявся так сильно, що його очі перетворилися на дві вузькі щілини, а звук сміху нагадував протирання скла.